Нумо ділитися! Жадібність дитини.

Нумо ділитися! Жадібність дитини.31

Чому наші малюки проявляють жадібність, і як ми можемо на них вплинути, щоб дитина виросла добрим і відкритою людиною.

Жадібність проявляється практично в кожній дитині, ми можемо це помітити, коли малюк не хоче ділитися шоколадкою з сестрою або ж не дає діткам в садочку грати своїми іграшками. Перші прояви жадібності зазвичай починаються у віці двох років. Діти, які не досягли трирічного віку, найчастіше ще не вміють ділитися, тому конфлікти, засновані на цьому ґрунті, неминучі. Якщо раніше малюк запросто віддавав іграшки і не звертав ніякої уваги на те, хто ними грає, то до двох років все змінюється, а небажання малюка ділитися «своїм» і активне відстоювання власності починає лякати. У цей період у дитини починається новий етап психологічного розвитку: усвідомлення себе як самостійної особистості. І говорити про дитячу жадібності у цьому віці ще зарано.

Світ маленької дитини зосереджений на ній самій. В цьому світі предмети оточення 29дитини маркуються словом «моє», і вони є продовженням її особистості, те, що дорослі називають особистісним простором. Дитина вчиться усвідомлювати, що вона сама, і її особисті речі недоторканні. Для малюка віддати свою улюблену іграшку – це «відірвати» від себе частинку, тому йому прикро чути мамину прохання поділитися. До того ж маленькі діти не вміють передбачати те, що з ними теж поділяться, якщо вони будуть ділитися.

Прояв дитячої жадібності у дитини свідчить про недоліки у батьківському вихованні − це не вроджене почуття, а значить, мама і тато повинні навчити маля бути щедрим. Якщо ви зумієте прищепити дитині розумну поведінку у спілкуванні з оточуючими, вона усвідомить, що ділитися своїми речами набагато приємніше, аніж мати репутацію жаднюги в колектив. Жадібність не є вродженою, природною  рисою, вона виникає як результат неправильної поведінки дорослих, що оточують дитину.

Як же вести себе батькам, щоб жадібність не стала рисою характеру вашого малюка?

  • Не тільки Ваша дитина повинна «зробити жертву», запропонуйте іншій дитині також здійснити акт чесноти і дати взамін пограти своєю іграшкою.
  • Вчіть дитину ділиться спочатку з близькими людьми. Це логічніше та простіше для дитини.
  • Демонструйте свою щедрість кожен день, ділячись з малюком яблучком або30 печивом і просячи його поділитися з Вами або з кимось ще.
  • Не сваріть дитину, у збудженому стані вона не сприймає пояснення, тому дітей насамперед потрібно розвести і заспокоїти.
  • Якщо діти починають битися або плачуть, потрібно проявити терплячість і мудрість: розвести малюків у різні боки, спробувати відволікти якоюсь іншою приємною іграшкою.
  • Дитина вчиться у дорослих. Якщо Ви забороняєте дитині брати якісь речі, які належать Вам (а цього не уникнути) робіть це твердо, але не підвищуючи голос, і намагайтеся дати щось натомість «забороненого предмету». Таким чином, Ви вчите дитину виходити зі складної ситуації.

Лише постійно спілкуючись з іншими дітьми, дитина зможе навчитися уникати конфліктних ситуацій, не без вашої допомоги, звичайно. Запрошуйте дітей до себе додому, ходіть у гості до друзів, приходьте на дитячі майданчики . А, якщо малюк вів себе добре, то вдома можна його заохотити і похвалити, роблячи акцент на його щедрості і ввічливості.

 

Психолог  ПОБД. ім. Панаса Мирного

Янко Ельвіна Геннадіївна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.