Мультики – улюблена дитяча розвага, всі діти люблять їх дивитися.
Іноді це єдина можливість зайняти дитину на деякий час. Є батьки, які дозволяють дітям дивитися все, так як, на їхню думку, дитину не треба відгороджувати від навколишнього світу, і вона повинен знати, чим цікавляться однолітки.
Інші негативно оцінюють сучасні мультфільми та показують тільки старі радянські.
У кожного підходу є досить логічне обгрунтування, але крайності – це завжди погано. Потрібно знайти золоту середину. У перегляді «правильних» мультиків є цілий ряд позитивних моментів:
- дитина має можливість відпочити і відволіктися, отримати психологічне розвантаження;
- дитина вчиться сприймати сюжет, вибудовувати логічний ланцюжок викладу;
- багато мультиків є пізнавально-освітніми, в яких дітям в цікавій і доступній формі пояснюють явища природи, розвивають мову, розширюють кругозір і т.д.;
- зміна картинки на екрані, що відповідає віку дитини та зі звуковим супроводом, стимулює зорові і слухові центри в головному мозку, сприяючи їхньому розвитку;
- спільний перегляд мультфільмів з батьками допомагає знайти нові
цікаві теми для обговорення, що розвиває не тільки пасивну мову дитини, але й стимулює активну.
Все за віком
Основне правило вибору – тривалість перегляду повинна відповідати віку дитини. Як правило, діти зацікавлюються тим, що відбувається на екрані у віці півтора-двох років. Не варто плутати саме зацікавленість і реакцію на мерехтливі яскраві картинки.
Більшість дітей уже в 4-6 місяців із задоволенням стежать за екраном, але в цьому віці, коли дитина не сприймає сюжет, знаходження біля телевізора може призвести лише до перевантаження нервової системи, порушення сну і апетиту.
Для 1,5-2-річних малюків підходять найпростіші і короткі мультики, не більше 3-5 хвилин. Наприклад, старі радянські «Колобок», «Хто сказав няв», «Два веселих гуся», короткі серії чеського Кротика, новий російський «Лунтік». Короткі, але дуже насичені мультики типу «Том і Джеррі» не підійдуть, оскільки будуть перезбуджувати нервову систему малюка.
У віці 3 років вже можна додати 15-20-хвилинні мультики, але прості і спокійні за викладом: «Мішок яблук», «Лисиця і вовк», серія про Вухань, чеські «Жучки», «Дора слідопит» (в російській перекладі Даша) від Нікелодеон, якщо кожну частину розділити навпіл; будуть цікаві прості серії «Смішариків».
Незважаючи на те, що діснеївські серіали укладаються в цей проміжок часу («Качині історії», «Русалонька»), більшості дітей цього віку вони здадуться складними. Тобто це не означає, що дитина не буде дивитися історію, просто навряд чи зрозуміє, про що вона.
У 4-5 років дитина вже в змозі сприйняти довгу казку – 40-60 хвилин, а в 6-7 років цікавими для нього стануть і повнометражні мультиплікаційні фільми.
Зрозуміло, таке віковий розподіл дуже умовний, деякі діти розвиваються швидше, деякі повільніше. Але в цілому слід дотримуватися вікових норм. Навіть якщо створюється враження, що в 4-5 років малюк захоплено дивиться півторагодинні діснеївські мультиплікаційні фільми, захоплюватися ними небезпечно.
Регулярне «передозування» перегляду в більшості випадків призводить до нервового виснаження, яке у різних дітей проявляється по-різному: дитина може стати нервовою, погано спати, відмовлятися від інших занять, або ж часто хворіти і страждати розладами травлення (як не дивно, зниження імунітету найчастіше відбувається на тлі нервово-психологічних розладів).
Друге важливе правило – ніколи не показуйте дитині мультфільм, 
який ви самі не бачили. Чим молодша дитина, тим ретельніше треба попередньо переглядати його фільмотеку.
Джерело http://svitmalechi.com.ua/modern-cartoons-harm-or-benefit