«Сором’язлива дитина: добре чи погано?» 
Можливо, сором’язливий малюк і викликає більше захоплення в оточуючих, ніж непосидючий. Однак сором’язливість у ранньому дитинстві заважає йому нормально спілкуватися й розвиватися. А чим обернеться вона для нього в майбутньому? Звісно, при бажанні та певних вольових зусиллях доросла людина може сама впоратися зі своєю сором’язливістю. Та зробити це буде важче, ніж у дитинстві. Навіщо прирікати дитину на труднощі у дорослому житті, якщо їх успішно можна подолати вже тепер?
Сором’язливі діти обережні, їх лякає все нове. Вони схильні дотримуватися правил, бояться їх порушити. Тому батькам варто замислитися, чи не занадто часто вони обмежують свободу дитини, її безпосередність і цікавість. Може, інколи варто порушити правила?
Сором’язливість виявляється в тих сім’ях, де переважає авторитарний стиль виховання. Де власне чадо вганяють у стереотип «ідеальної дитини». Де її недоліки (не прийняті як «відмінності») висміюють й існує жорстка система заохочень та покарань.
Дитячі психологи виокремлюють певний ряд порад для батьків:
- намагайтесь не відповідати на запитання до дитини. Наприклад, коли запитують, скільки їй років. Навіть якщо вона довго і болісно буде долати свою сором’язливість, боячись відповісти, – це піде їй на користь.
- знайомте вашого малюка з різними людьми, місцями.
- безліч нових вражень у самому ранньому дитинстві – запорука майбутньої впевненості в собі. Але дотримуйтеся міри, не даючи маляті перехвилюватися.
- не називайте вашу дитину сором’язливою. Якщо ви “наклеюєте ярлик”, це дає малюку негласне право таким і залишатися.
- пам’ятайте, що з сором’язливістю допомагає впоратися щоденне спілкування з однолітками. Ні в якому разі не обмежуйте таке спілкування, навіть якщо воно завдає вам незручності. Навпаки, поступово розширюйте коло дитячих знайомств.
- сором’язливі діти не люблять сюрпризів — намагайтеся готувати їх заздалегідь до майбутніх подій, навіть незначних і, на ваш погляд, приємних.
- задійте всі свої творчі здібності — частіше бавтеся у рольові ігри, грайтеся з пальчиковими чи іншими ляльками. У казці, театральній постановці відпрацьовуйте різні ситуації. Наприклад, розмова в автобусі з кондуктором чи пошук туалету в театрі.
- попросіть у дитини допомоги — у вашій присутності: дізнатися в перехожого, котра година, викликати по телефону таксі, відповісти на телефонний дзвінок або самостійно зателефонувати родичеві.
- спільно з дитиною (не за неї, а саме спільно) вибирайте для неї «відповідальність» — наприклад, за те, що в домівці завжди буде хліб, газета з програмою тощо, залежно від віку. Це додасть дитині відчуття значимості, підвищить самооцінку, розвиватиме комунікативні навички, а до того ж вона набуватиме досвіду оперування грошима.
Дитина, що переборола хворобливу сором’язливість, відкриє для себе новий світ, відчує смак життя й буде успішною та щасливою.
Психолог I категорії ПОБД ім. Панаса Мирного
Янко Ельвіна Геннадіївна
Полтава 2016
Можливо, сором’язливий малюк і викликає більше захоплення в оточуючих, ніж непосидючий. Однак сором’язливість у ранньому дитинстві заважає йому нормально спілкуватися й розвиватися. А чим обернеться вона для нього в майбутньому? Звісно, при бажанні та певних вольових зусиллях доросла людина може сама впоратися зі своєю сором’язливістю. Та зробити це буде важче, ніж у дитинстві. Навіщо прирікати дитину на труднощі у дорослому житті, якщо їх успішно можна подолати вже тепер?
Сором’язливі діти обережні, їх лякає все нове. Вони схильні дотримуватися правил, бояться їх порушити. Тому батькам варто замислитися, чи не занадто часто вони обмежують свободу дитини, її безпосередність і цікавість. Може, інколи варто порушити правила?
Сором’язливість виявляється в тих сім’ях, де переважає авторитарний стиль виховання. Де власне чадо вганяють у стереотип «ідеальної дитини». Де її недоліки (не прийняті як «відмінності») висміюють й існує жорстка система заохочень та покарань.
Дитячі психологи виокремлюють певний ряд порад для батьків:
- намагайтесь не відповідати на запитання до дитини. Наприклад, коли запитують, скільки їй років. Навіть якщо вона довго і болісно буде долати свою сором’язливість, боячись відповісти, – це піде їй на користь.
- знайомте вашого малюка з різними людьми, місцями.
- безліч нових вражень у самому ранньому дитинстві – запорука майбутньої впевненості в собі. Але дотримуйтеся міри, не даючи маляті перехвилюватися.
- не називайте вашу дитину сором’язливою. Якщо ви “наклеюєте ярлик”, це дає малюку негласне право таким і залишатися.
- пам’ятайте, що з сором’язливістю допомагає впоратися щоденне спілкування з однолітками. Ні в якому разі не обмежуйте таке спілкування, навіть якщо воно завдає вам незручності. Навпаки, поступово розширюйте коло дитячих знайомств.
- сором’язливі діти не люблять сюрпризів — намагайтеся готувати їх заздалегідь до майбутніх подій, навіть незначних і, на ваш погляд, приємних.
- задійте всі свої творчі здібності — частіше бавтеся у рольові ігри, грайтеся з пальчиковими чи іншими ляльками. У казці, театральній постановці відпрацьовуйте різні ситуації. Наприклад, розмова в автобусі з кондуктором чи пошук туалету в театрі.
- попросіть у дитини допомоги — у вашій присутності: дізнатися в перехожого, котра година, викликати по телефону таксі, відповісти на телефонний дзвінок або самостійно зателефонувати родичеві.
- спільно з дитиною (не за неї, а саме спільно) вибирайте для неї «відповідальність» — наприклад, за те, що в домівці завжди буде хліб, газета з програмою тощо, залежно від віку. Це додасть дитині відчуття значимості, підвищить самооцінку, розвиватиме комунікативні навички, а до того ж вона набуватиме досвіду оперування грошима.
Дитина, що переборола хворобливу сором’язливість, відкриє для себе новий світ, відчує смак життя й буде успішною та щасливою.
Психолог I категорії ПОБД ім. Панаса Мирного
Янко Ельвіна Геннадіївна