ДИТЯЧІ ПОДАРУНКИ ТА МАНІПУЛЯЦІЇ БАТЬКІВ

ДИТЯЧІ ПОДАРУНКИ ТА МАНІПУЛЯЦІЇ БАТЬКІВ

Практично кожні батьки досить часто застосовують маніпуляційні прийоми, стосовно їхньої малечі, самі цього не усвідомлюючи. Як відрізнити процес маніпуляції від виховного процесу дитини? Спробуймо розібратись, чому батьківські маніпуляції – це небезпечний інструмент при будь-яких обставинах.

Досить часто батьки застосовують вислів: «Якщо ти будеш слухняним\слухняною, то отримаєш подарунок, а якщо – ні, то – …». Саме цей процес і є маніпуляцією.

В батьківсько-дитячих стосунках, на жаль, маніпуляції використовуються регулярно. І якщо для менших учасників процес використання маніпуляцій відбувається не усвідомлено (бо хочу і все!), то батьки свідомо домагаються за допомогою грубих маніпулятивних дій добитись бажаного.

Маніпуляція – це досить дієвий та швидкий прийом, який дозволяє отримати бажаний результат за короткий термін. Зазвичай, маніпулятор використовує досить «брудний» прийом – він чіпляє за найболючішу точку співрозмовника. І якщо доросла людина може хоч якось протистояти маніпуляції (наприклад, використати контрманіпуляцію), то маленька дитина не відслідкує того, не зможе захиститись і чітко та на дуже глибокому рівні зрозуміє, що «з нею щось не так». Зазвичай батьки маніпуляціями чіпляють за декілька основних «гачків», а саме: почуття провини, сором, страх. Використовуються вони в залежності від ситуації, де, власне, передсвяткова пора – це благодать для впливу. А тепер пригадайте, як ваші малюки очікують свят? Як сильно вони вірять у чудо? І тепер вони точно знають, що чудо потрібно «заслужити».

Скоріше за все, діти, якими так часто маніпулюють дорослі, використовуватимуть маніпуляції в майбутньому як норму. Бо ви вже, напевно чули, що деякі механізми поведінки від батьків дитина копіює у власне життя? І скільки б ти не хотів бути «Не як моя мама чи тато», то рано чи пізно все одно будеш) тому як реакція на визначені стимули буде однаковою, і якщо маніпуляція застосовується систематично, то не секрет, що дитина теж використовуватиме її до інших (і не тільки до батьків). Дитина швидко буде знаходити ваш персональний «гачок маніпуляцій» і буде застосовувати рівно те ж саме, що і ви. Ввесь біль у тому, що людина, якою маніпулюють, відчуває себе неначе якась річ, яка не може протистояти, захистити себе. Безперечно, з огляду таких дій, страждає самооцінка дитини, формується невірне уявлення про себе, про оточуючих, про процес, який відбувається з дитиною.

«Топ-5» маніпулятивних прийомів, які використовуються батьками:

Образа. О так, образа – «це наше все»! Для дитини немає складнішої емоції, ніж образа. Витримувати тягар батьківської образи – надзвичайно важко (пригадайте себе, коли ваші батьки на вас ображаються – ну як?).

Погроза. «Я зараз дам добі машинку-шмашинку! Істерику тут він закотив! Ану давай роби» – батьки часто погрожують дітям. Бо так діє. Бо тоді дитина йде, похнюпивши голову і робить, що ПОТРІБНО вам (але мамам й татам здається, що це виключно для «кращого життя дитини»).

 Покарання, в тому числі й фізичне. Загалом застосування фізичних покарань і маніпуляцій – це стаття Кримінального кодексу.

Шантаж. Улюбленець у використанні. «Якщо не зробиш уроки, то не підеш гуляти», «Якщо не будеш слухатись, то не прийде Св.. Миколай». Такі батьківські «листи щастя» дитина сприймає як програму «Будь зручним!». Так, дуже зручно. Батькам.

Маніпуляція любов’ю. Так, саме слова «Все, я тебе більше не люблю», мабуть, одне із найпідступніших звернень.

Реакція дитини на маніпулятивні дії може бути різноманітною – від бунту до повної покори. Зазвичай, батьки й рідні намагаються досягти результату «зручна і слухняна дитина». І коли батьки того досягають – в результаті з’являється дуже слухняна та покірна дитина, яка, зазираючи в очі дорослому, буде робити все для того, аби тільки її не відторгнули. І знаєте що тут найнебезпечніше? Така дитина в дорослому житті стає емоційно залежною від значимих людей (партнерів, друзів) і буде робити все, лиш би її не покинули (процес емоційного насилля в стосунках).

Ви маєте сили та змогу щось міняти в своїх відносинах із дитиною. У першу чергу, нумо відмовмось від використання маніпуляцій. По-друге – почніть приймати свого малюка як партнера у спілкуванні: враховуйте його потреби, бажання. А коли вам дуже вже захочеться отримати швидкий результат від дитини – зупиніться, зробіть вдих-видих та зверніться прямо до дитини. Спробуйте заявити про свої почуття та наміри. Замість того, щоб використовувати чергове: «Якщо ти не будеш робити\вчити, то я…!» скажіть «Я дуже хвилююся за тебе та хочу лише найкращого. Підкажи мені, як я можу тобі допомогти?». Пам’ятайте, що душевна щирість з дитиною – захоплює її та створює довірливі відносини.

(Матеріали статті підготовлені на базі досліджень дитячого психолога Катерини Габріель). 

Масловська Ельвіна Геннадіївна,

психолог I категорії ПОБД

                                                                        ім. Панаса Мирного

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.