Насилля в сім’ї

Насилля в сім’ї.

Домашнє насильство може починатися з таких «незначних дрібниць», як постійні прискіпування до  зовнішнього вигляду, до якості прибирання вдома, і в результаті закінчуються побоями, а в деяких випадках – і смертю.

Насильство над дітьми – особливо велика проблема.

Більшість батьків, які жорстоко поводяться з дітьми, часто переживали подібне ставлення (або нехтування) з боку власних батьків у дитинстві. Від емоційного здоров’я дітей, від умов, у яких вони виховуються, від прикладу,який їм подають дорослі з самого початку їх життя залежить успішність і процвітання нації в майбутньому.

Діти, які є свідками насильства, насправді – його жертви.

Насильство – це травма для дитини, яка негативно впливає на її фізичне, емоційне здоров’я та розвиток. Діти, як губки, «всмоктують» все від батьків, повторюючи та наслідуючи сімейні моделі поведінки.

Жертва – дитина теж боїться: втратити родину – навіть таку, як є; боїться зізнатися одному з батьків про жорстоке поводження іншого тощо.

Тож виховання – це не лише слова, а в першу чергу дії, поведінка батьків та найближчого оточення, приклади ставлення один до одного й до дітей тощо. Обидва батьки в рівній мірі відповідальні за життя, здоров’я та безпеку своїх дітей.

Рівень того,наскільки ми поважаємо себе, наскільки достатньо поводимо себе в стосунках з партнером і закладає основи світосприйняття, родинного й особистого життя дітей.

Для життя без насильства важливим є ставлення та почуття внутрішньої гідності, а також підтримка близьких, рідних та оточуючих.

До поліції чи громадських організацій звертається лише невеликий відсоток від усієї кількості постраждалих. Причин цьому чимало і одна з них – нерозуміння того, що саме є насильств ом.

Отже, що ж таке домашнє насильство?

Далеко не кожна людина знає, що окрім фізичного та сексуального існує ще два види насильства:

– економічне (умисне позбавлення одним членом сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів; це також заборона на роботу, навчання, жорстке обмеження у фінансах і вимога  детальної звітності – нерідко при забороні заробляти самостійно);

– психологічне (словесні образи, погрози,переслідування з метою залякування і втримання влади одних членів сім’ї над іншими, змушення постійно відчувати провину, примусова ізоляція від зовнішнього світу, заборона зустрічатися з друзями і навіть родичами).

Це одна з причин того, що не кожна постраждала звертається за допомогою чи за консультацією полягає в тому, що не кожна жінка хоч і готова говорити про свої проблеми та почуття. І нерідко тому, що принцип «не виносити сміття з родини» глибоко укорінився в суспільній свідомості.

Знайте, що домашнє насильство існує у всіх без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від  рівня доходів, освіти й положення в суспільстві.

Не можна мовчати й миритися з насильством,бо воно завжди йде по колу і за видимим примиренням зростає нова хвиля.

Для того, щоб убезпечити себе й не стати жертвою домашнього насильства, потрібно зрозуміти, що грубість і образи найчастіше є наслідками низької самооцінки агресора та нестабільності психіки, яка обертається бажанням контролювати або знущатися над іншими для того, щоб відчувати себе повноцінним і врівноваженим.

Тому важливо знати ознаки домашнього насильства, щоб мати змогу відстоювати та захищати свої особисті межі, знати свої права й не мовчати, якщо боляче..

Психологічне насильство – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість.

Фізичне насильство – це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Психічне (емоційне) насильство – постійна чи періодична словесна образа дитини, погроза з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів,приниження її людського достоїнства, обвинувачення її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. Також сюди належить постійна неправда, обман дитини (в результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

Діти, що пережили будь – який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації і у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти – жертви насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі. А це часто це пов’язано, в свою чергу, із формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.

Рекомендована література:

Жорж, Жизель. Детскийстресс и его причины [Текст] / ЖизельЖорж ; пер. с фр. Ю. С. Евтушенкова. – Москва : РИПОЛ КЛАССИК, 2003. – 192 с.

Петрановская, Людмила. Если с ребенком трудно [Текст] / Л. В. Петрановская ; рис. А. Селиванова. – Москва : АСТ, 2016. – 141 с.

Мандруючи до зрілости [Текст] : виховання для життя в сім’ї для підлітків 13-16 років / за ред Т. Круль; пер. з пол. З. Городенчук. – Львів : Свічадо, 2003. – 224 с.

Ципоркина, ИнессаВладимировна. Взрослыедети, илиИнструкция для родителей [Текст] / И. В.Ципоркина, Е. А.Кабанова. – Москва : АСТ-ПРЕСС, 2007. – 301 с.

Ю. С. Білюк., психолог  1 категорії

ПОБД ім. Панаса Мирного

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.