Oбережно, булінг! Як допомогти дитині?

Обережно, булінг! Як допомогти дитині?
Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.
Із wikipedia: бу́лінг (від англ. — залякування, цькування, задирання) – навмисне, що не носить характеру самозахисту, довготривале (повторюване) фізичне чи психологічне насильство з боку індивіда чи групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) стосовно індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет у бажаних осіб).
Як розпізнати ознаки того, що Ваша дитина стала жертвою булінгу?
• поганий настрій дитини по поверненню зі школи. Якщо дитина, повертаючись зі школи, замикається в кімнаті, гнівається або плаче, це може свідчити, як про негаразди в школі взагалі, так і про ознаки булінгу. Потрібно налагодити контакт з дитиною, відклавши всі домашні справи, уважно вислухати дитину. Якщо контакт з першого разу встановити не вдалося, працювати над цим кожен день: провести разом час, сходити на прогулянку чи приготувати улюблену страву, намагаючись створити атмосферу довіри.
• небажання йти до школи. Якщо дитина всіма способами намагається залишитися вдома, прогулює школу, не хоче вставати вранці з ліжка, то потрібно, перш за все, з’ясувати причину такої поведінки. Їх може бути декілька і булінг лише одна з них.
• несподівана самотність. Якщо ви бачите, що ваша дитина замкнулася в собі, менше спілкується з друзями, майже не виходить з дому, «втікає» у віртуальну реальність, то це також привід «бити тривогу».
• погіршення сну, апетиту, тривожність, млявість.
Як допомогти дитині?
• вчіть дитину зберігати власні кордони. Для того, щоб вчасно та правильно сказати «Ні» потрібно, перш за все, розуміти власні емоції та емоції інших людей. Говоріть з дитиною про емоції, як вони виникають, яку функцію виконують, як з ними можна «потоваришувати».
• навчіть дитину домовлятися із іншими. Діти, підсвідомо копіюють поведінку дорослих. Якщо у вашій родині конфлікти вирішуються мирним шляхом – шляхом розмов, то ваша дитина вмітиме це робити.
• запевніть дитину, що звертатися за допомогою до дорослих – це не соромно. Деякі проблеми неможливо вирішити без сторонньої підтримки і просити про допомогу – це не прояв слабкості, а навпаки – прояв сили характеру.
• обговорити перехід до іншого класу чи школи. Цей варіант повинен бути останнім у списку можливих варіантів вирішення конфлікту, але, якщо по-іншому не вдалося, то можна застосувати і його. Головне, щоб це рішення ви прийняли разом із дитиною.
Ні в якому разі не можна ігнорувати проблему, обов’язково повідомте класного керівника та адміністрацію школи. Не залишайтеся осторонь проблем своїх дітей, намагайтеся допомогти їм, навіть нетрадиційними способами, наприклад, звернувшись до спеціаліста.

Використана література:

Бех, Іван Дмитрович. Психологічні джерела виховної майстерності; навч. посібник. – Київ: Академвидав, 2009. – 246 с.

Коробко, Світлана Луківна, Коробко, Олександр Іванович. Робота психолога з молодшими школярами; метод. посібник. / за ред. академіка Максименка С.Д. – Київ: Літера ЛТД, 2006. – 416 с.

Матеріал підготувала психолог 1-ї категорії ПОДБ ім. Панаса Мирного
Литвишко Ганна Юріївна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.